Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
У цей день ми вшановуємо тих, хто став жертвою тоталітарного режиму – українських діячів культури, науковців, селян, священників, простих людей, чиї долі було зруйновано за інакодумство, слово правди або просто за походження.
Це день, коли пам’ять говорить. Коли ми згадуємо тих, кого позбавили голосу, свободи, життя… Тих, хто став жертвою політичних репресій лише тому, що був собою, мав власну думку, любив Україну.
У цей день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю мільйонів людей – зламаних, але незламних. Їхні історії мають жити. Бо саме пам’ять – наша найсильніша зброя проти забуття, проти повторення жахів минулого.
Ця пам’ять – не лише про минуле. Вона – про відповідальність сьогодення і майбутнього. Ми повинні пам’ятати, щоб подібне ніколи не повторилося. Щоб свобода і гідність людини завжди були понад усе.
У Рожищенському історико-краєзнавчому музеї відбувся особливий захід, присвячений вшануванню пам’яті репресованих. Учасники заходу мали змогу почути правдиві історії людей, які зазнали політичних репресій у радянські часи. Ці розповіді стали живим нагадуванням про силу духу, важливість історичної правди та необхідність пам’ятати про жорстокі сторінки нашої історії.
Ми пам’ятаємо. Ми не забуваємо. Ми передаємо цю пам’ять далі.